| Неизъяснимо |
[May. 20th, 2020|12:43 am] |
... Все мои проблемы - Раскрашенный воздух, А все, что мне нужно, Сказано в звездах. ...
День еще не прожит, Путь еще не начат. Слова в этих книгах Так мало что значат. Я думал, я умный. Ходил, играл в прятки. Я больше не стараюсь, Теперь все в порядке И огонь в глубине Горит негасимо. И все неизъяснимо. |
|
|
| Подумалось. |
[Feb. 9th, 2010|08:49 pm] |
| [ | sounds like |
| | Radiohead -- 2+2=5 | ] | "Параллельные прямые не пересекаются!", -- утверждал Эвклид. "Неужели?!", -- подумал Лобачевский. |
|
|
| Long way |
[Feb. 7th, 2010|08:00 pm] |
| [ | feels like |
| | optimistic | ] |
| [ | sounds like |
| | U2 -- Hands That Built America | ] | Innocence, dragged across a yellow line. |
|
|
| Ночные откровения |
[Jan. 31st, 2010|01:41 am] |
| [ | Tags | | | inner | ] |
| [ | feels like |
| | loved | ] |
В последнее время было несколько ситуаций, когда меня пытались задеть, указывая на мой возраст и недалекий уровень духовного и интеллектуального развития. К слову, мне 21 и я действительно во многом ребенок. Более того, я не вижу в этом ничего криминального, а банальное навешивание ярлыков в принципе ничего увлекательного, на мой взгляд, в себе не несет, -- впрочем, если кому и вправду это интересно или доставляет удовольствие, можете на мне тренироваться -- мне не жалко.
Но я на самом деле не об этом.
Мне почему-то кажется, что каждый человек по-своему интересен. Нет, я даже не об относительной уникальности. А о том, что у каждого человека можно хоть чему-то научиться. В чем-то каждый из нас advanced, тогда как к другим моментам, очевидным и понятным многим другим, идти и идти, расти и расти. И это прекрасно.
Другое дело, что в свои 21, не претендуя ровным счетом ни на что, кроме собственной ограниченности, я не перестаю удивляться как однообразно умудряются воспринимать мир некоторые люди разного возраста, социального статуса и прочей ярлыково-индикативной дребедени. И все бы ничего, но зашоренность характерна даже тем людям, богатый жизненный опыт которых, сам по себе вроде бы говорит о притивоположном. Видимо, опыт не является самодостаточным условием чего бы то ни было кроме как "записей на полях". Если харизма -- это умение кристаллизировать свои взгляды и убеждать людей вокруг в их правильности, призывая идти за собой, то подобной зацикленности на чем-либо я, имея выбор, предпочел бы постоянные сомнения и идиотизм. И пусть харизматичные люди назовут это бесхребетностью. I don't mind. |
|
|
| Btw |
[Jan. 22nd, 2010|03:04 pm] |
"Hotels fascinate me in that they’re incredibly intimate spaces that are scoured every 24 hours and made to look completely anonymous. ... Something about this idea, that these intimate spaces are wiped clean every 24 hours, fascinates me. That we enter a hotel room and it becomes our biological home for a while and then we leave. In some ways it’s similar to the human condition.
We exist and we strive and we love and we cry and we laugh and we run around and we sleep and we build things and we have sex and then we die and, not to sound too depressing, the world is wiped clean of our biological presence. This, from my perspective, makes our brief biological time here all the more precious due to its relative brevity. ... I also really like people and the messy miasma of the human condition... Because, whether I like it or not, I’m messy and human too ... Have I said too much? Should I err on the side of cryptic and esoteric explanations? Well, this explanation is neither cryptic nor esoteric, so there you go".
Moby.
|
|
|
| Tragedy? |
[Jan. 16th, 2010|11:27 pm] |
| [ | Tags | | | inner | ] |
| [ | feels like |
| | cheerful | ] |
| [ | sounds like |
| | Radiohead - Last Flowers (Live at the Basement) | ] |
М. спустился с горы. А. с сарказмом спросил его: — Что ты принёс нам из того чудесного сада, в котором побывал? М. ответил: —Я очень хотел принести оттуда большую охапку цветов и подарить их моим друзьям. Но от их дивного аромата у меня закружилась голова, и я выронил свой букет.
In the very bottom of my soul I sincerely hope that one day you will feel. |
|
|
| Over and over |
[Jan. 4th, 2010|12:02 am] |
| [ | Tags | | | inner | ] |
| [ | feels like |
| | drained | ] |
Looking at you now, you would never know. |
|
|
| Боже, какой пустяк... |
[Dec. 31st, 2009|05:06 pm] |
"Мы отделили жизнь от умирания, и этот интервал между жизнью и умиранием есть страх. Этот интервал, это время создано страхом. Жизнь – это наши каждодневные муки, обиды, печали, смятения со случайными проблесками, когда мы, как в раскрывающееся окно, видим полное красоты море. Вот что мы называем жизнью, и мы боимся умереть, что означало бы прекратить эти страдания. Мы готовы цепляться за известное, чтобы не оказаться лицом к лицу с неизвестным. Известное – это наш дом: наша обстановка, наша семья, наш характер, наша работа, наши знания, наши слова, наше одиночество, наши боги, – все то мелкое, что образует нескончаемый круговорот в самом себе со своим собственным ограниченным шаблоном полного горечи существования. Мы думаем, что жизнь протекает всегда в настоящем и что смерть – нечто такое, что ожидает нас в отдаленном времени. Но мы никогда не задавали себе вопрос, является ли эта борьба каждодневной жизни жизнью вообще. Мы хотим знать истину о перевоплощении. Мы хотим получить доказательства, что наша душа будет продолжать жить; мы прислушиваемся к утверждению ясновидящей и выводам из психологических исследований, но мы никогда не спрашиваем, как жить, жить с восторгом, очарованием каждый день. Мы примирились с жизнью, какая она есть, со всей ее болью и отчаянием, мы к ней привыкли и думаем о смерти как о чем-то, чего надо стараться избежать. Но смерть – нечто такое же необычайное, как и жизнь, если мы знаем, как жить, Вы не можете жить без умирания. Вы не можете жить, если вы не умираете психологически каждую минуту. Это не интеллектуальный парадокс. Чтобы жить полно, целостно, в каждом дне открывая все новую и новую прелесть, нужно умирать для всего вчерашнего; если этого нет, вы живете механически, а механический ум никогда не сможет узнать, что такое любовь или что такое свобода".
Mentioned by Padma here.
Желаю Вам любви и свободы.
( :) )
|
|
|
| Смысл жизни |
[Dec. 30th, 2009|12:43 pm] |
Если вы вдруг до сих пор в поисках смысла жизни, а значит никак не можете его найти, попробуйте для разнообразия покататься на "последней" маршрутке -- той, что обычно за полночь развозит по местам назначений либо запоздавших, либо же просветленных. Не исключено, что вам посчастливится, и спьяну кто-нибудь расскажет, что в этой жизни по чем.
Сегодня ночью мне довелось быть пассажиром сей процессии в качестве запоздавшего. Поскольку был без наушников, представилась возможность наблюдать и слушать. Из всего многообразия смыслов, внимание привлек разговор на троих: бритоголового просветленного в черном пальто, который на остановке (еще до дискуссии) в ожидании кареты включил громко музыку через динамик в телефоне (это был интеллектуальный рэп "по-русски" с блестящей игрой слов а ля "понятливые понятые" в перемешку с матюками); просветленного рассиста лет 18-19 со свастикой, нарисованной ручкой на правом запястье; и запоздавшего военного в форме.
Рассист (так он себя несколько раз назвал) все плевался ненавистью на "кавказцев, которые понаехали и качают права и через десять лет будут насиловать наших дочерей", на "негров, которых надо вешать, как в старые добрые времена", на "жидов, которые мешают жить" и т.д. Он чуть ли не бил себя в грудь, приговаривая: "Я русский!", -- полемизируя с товарищем постарше в черном пальто о том, Русь -- Россия это, иль нет. Запоздавший военный с пистолетом в кармане (его он зачем-то доставал и показывал другому человеку на остановке, наверное не огнестрельное) оказался человеком на удивление степенным и уравновешенным и все пытался спокойно охладить пыл озлобленного юнца, который в последствии тыкал пальцем в сидящего на сидении перед ним парня "не арийской внешности", приговаривая что-то свое.
Кто-то в это время воспринимал действительность сквозь пелену употребленного давеча алкоголя. Были и такие, кто наверное мысленно находился в другом измерении. Я же стоял и смотрел вокруг, в очередной раз удивляясь, насколько разные же все-таки люди. После того, как я вышел на своей остановке, было несколько грустно. Откуда же у некоторых людей столько агрессии и ненависти? Впрочем, ничего нового.
В ту ночь я так и не стал просветленным. |
|
|
| Insight |
[Dec. 22nd, 2009|05:25 pm] |
to call for hands of above to lean on wouldn't be good enough for me, no |
|
|
| [random] |
[Dec. 17th, 2009|12:26 am] |
Сьогодні (вже вчора -- 16.12.09) пішов з життя відомий російський економіст та політик Єгор Гайдар. Ще кілька годин тому навіть і не подумав би згадувати про цей факт тут. Та сталося так, що випадково натрапив на повтор передачі "Школа злословия" (НТВ), гостем якої він свого часу був. Політика дійсно дуже складна сфера. Тільки-но ти починаєш робити щось публічно, ти по-своєму приречений. Нерідко люди на найвищих з можливих рівнях менеджменту, рятуючи ситуацію або у часи змін, повинні свідомо приймати завідомо непопулярні рішення. Після таких рішень тебе може зненавидіти більша частина твоїх же співгромадян, а влада, яка запрошує тебе як професіонала, безпорадна у часи скрути, потім не скаже навіть "дякую", а буде тільки підтримувати твою непопулярність на рівні медіа. Такі люди знають це заздалегідь, але все одно беруть на себе відповідальність. This is something about being idealistic and romantic. This is something about leadership.
Отак послухаєш людину 40 хвилин, і ще кілька годин тому не знаючи про неї майже нічого (окрім як окремих фактів вирваних з контексту), проникаєшся справжньою повагою. Залишається лише підкреслити цю повагу тим, що цієї людини вже немає. "У 2008 році Єгор Гайдар потрапив до рейтингу 100 найкращих розумів людства, складений відомим журналом Foreign Policy". Але в житті, як в анекдоті, згаданому ведучою під час ефіру: -- Это Вы спасли мальчика, который упал в реку и чуть было не утонул? -- Ну, я... -- А кепочка где? |
|
|
| Трішки про громадянське й не тільки |
[Dec. 11th, 2009|05:49 pm] |
Хіба хтось казав тобі, що буде легко? Та хіба ти можеш жити без мети? ОЕ Останнім часом я суто заради цікавості почав питати своїх друзів, чи збираються вони в принципі голосувати на президентських виборах у січні. В якийсь момент мені стало дуже сумно і я вирішив сісти і написати кілька слів про громадянське й не тільки.
Нижче я розповім кілька історій і суб'єктивно спробую вказати на важливість деяких аспектів життєдіяльності людини, апелюючи до сучасних українських реалій. Ці думки жодним чином не стосуються політики в тому вигляді, в якому від неї втомилися люди в Україні. Насправді вони в принципі її не стосуються. Є точки зору -- їх може бути безліч. Є альтернативні позиції -- їх також чимало. Втім завжди є дещо, що можна назвати суттю явищ. Як би претензійно це не лунало, я ставлю собі за мету дати привід замислитись саме над суттю деяких речей. Насправді не так важливо, наскільки у мене це вийде, наскільки важливо спробувати. Навіть попри те, що нічого концептуально нового нижче Ви не знайдете, прошу Вас приділити кілька хвилин уваги. На жаль, саме очевидні речі потребують якнайчастішого нагадування.
Коментарі відкриті. Якщо Вам є що сказати, пишіть.
( Read more... ) |
|
|
| Little things |
[Dec. 8th, 2009|10:39 pm] |
| [ | Tags | | | inner | ] |
| [ | feels like |
| | high | ] |
There's something special and very important about those little things which keep you high: a glance, couple of words, a letter, a handshake, or a smile. This is something that sometimes helps you understand that you are on the right way. These are things that occur due to the fact of your existence and the way you are. It just reminds you that what you do and believe in is worth it. |
|
|
| high & hi) |
[Nov. 20th, 2009|10:38 pm] |
Силуэт наших мыслейДрожит Под музыку сокровенных мечтаний. Словно танец. Тот, кто рисует эскиз наших жизней,
Быть может, он знает Весь смысл этих долгий скитаний.
Мне невероятно легко и комфортно. Соответствие. Взаимность. Уверенность и упорство. Вдохновение. Благодарность. Активность. All about the 'attitude'. Happiness is about the choice.
Gentle impulsion Shakes me, makes me lighter.
|
|
|
| Colo[u]rs |
[Nov. 17th, 2009|09:59 pm] |
Life was never meant to be easy. People were never meant to be equal.
Photo: Adili, Uygur tight-rope walker. Photo taken here.
Some of us were meant to fall. But it does not mean that we shouldn't make the first step. As well as it doesn't mean that we shouldn't continue.
Photo: Scotland, 2009. Shot by Sergiy Lytvynenko. |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|